Факультет спеціальної освіти та соціальної політики Українського державного університету імені Михайла Драгоманова має багаторічну історію, взаємопов’язану зі становленням і розвитком спеціальної освіти в Україні. Упродовж більш ніж століття змінювалися організаційні форми, назви структурних підрозділів, напрями й зміст професійної підготовки, водночас послідовно формувалися наукові та освітні традиції підготовки фахівців для навчання, розвитку, підтримки, реабілітації та соціальної інтеграції осіб з особливими освітніми потребами.

Передумови становлення вищої спеціальної педагогічної освіти в Україні сягають початку ХХ століття. 1908 року у Фребелівському жіночому педагогічному інституті Києва розпочалася підготовка педагогічних кадрів за медико-психолого-педагогічним профілем.

Безпосередній інституційний розвиток цього напряму пов’язаний із подіями 1919–1920 років. Восени 1919 року при Вищих педагогічних курсах 2-го Товариства професорів і навчателів було відкрито лікувально-педагогічний факультет, який у 1920 році було введено до структури новоствореного Київського інституту народної освіти (КІНО). Відтоді розпочався інституційний етап розвитку спеціальної педагогічної освіти в структурі закладу, правонаступником якого є Український державний університет імені Михайла Драгоманова.

15 липня 1920 року було ухвалено постанову про створення Київського інституту народної освіти, якому згодом було присвоєно ім’я Михайла Драгоманова. У 1920–1921 навчальному році було сформовано факультет соціального виховання, до складу якого увійшли шкільне, дошкільне та лікувально-педагогічне відділення. На базі останнього здійснювалася підготовка фахівців для роботи з дітьми з порушеннями інтелектуального розвитку, слуху та зору.

Із 1923 року тривалість навчання було збільшено до чотирьох років. Упродовж 1920–1924 років було підготовлено 65 фахівців, які за тогочасною термінологією здобували кваліфікацію дефектолога та проходили підготовку із сурдопедагогіки, олігофренопедагогіки й тифлопедагогіки. У 1924 році діяльність лікувально-педагогічного відділення було припинено.

Упродовж 1925–1929 років підготовка дефектологів у відповідному структурному підрозділі не здійснювалася. У 1929 році її було відновлено на дефектологічному відділенні педагогічного факультету. У вересні 1930 року – червні 1932 року педагогічний факультет, до складу якого входило дефектологічне відділення, очолював професор Григорій Силович Костюк, а в 1932–1934 роках – професор Дмитро Федотович Ніколенко. Упродовж 1929–1934 років на дефектологічному відділенні було підготовлено 64 фахівці. У 1934 році його діяльність також було припинено.

Новий етап розвитку розпочався у 1939 році, коли в Київському педагогічному інституті було відкрито дефектологічний факультет. Упродовж 1939–1941 років його деканом був тифлопедагог Петро Григорович Мельников.

У навчальних планах і програмах цього періоду було розширено обсяг спеціальних психолого-педагогічних дисциплін, збільшено тривалість навчання до чотирьох років, а також запроваджено педагогічну практику у спеціальних школах із відривом від навчання. Так поступово формувалася система професійної підготовки педагогічних кадрів для різних напрямів спеціальної освіти.

Після перерви, пов’язаної з Другою світовою війною, у 1946 році дефектологічний факультет відновив роботу у складі Київського державного педагогічного інституту імені О.М. Горького. Упродовж 1946–1952 років його очолював Онуфрій Миколайович Смалюга.

У 1952 році дефектологічний факультет припинив функціонувати як самостійний структурний підрозділ. До 1964 року підготовка фахівців здійснювалася на дефектологічному відділенні педагогічного факультету.

У 1964 році дефектологічний факультет було відновлено як самостійний структурний підрозділ Київського державного педагогічного інституту імені О.М. Горького. Його деканом було призначено Наталію Федорівну Засенко. У цей період також було започатковано підготовку фахівців за заочною формою навчання.

Упродовж наступних років факультет очолювали Клавдія Михайлівна Турчинська (1965–1974), Андрій Іванович Селецький (1974–1977), Віталій Іванович Бондар (1977–1980) та Анатолій Григорович Слюсаренко (1980–1983).

Розширення напрямів і форм професійної підготовки зумовило подальший розвиток структури факультету. Провідним фаховим підрозділом у цей період була кафедра дефектології, яку очолював випускник факультету, доцент Микола Дмитрович Ярмаченко. Згодом він став доктором педагогічних наук, професором, першим президентом Національної академії педагогічних наук України. Його наукові праці були присвячені проблемам компенсації порушень слуху, особливостям пізнавальної діяльності дітей із порушеннями слуху, історії сурдопедагогіки, а також теорії та практиці їхнього навчання і виховання.

У 1965 році кафедру дефектології було реорганізовано у дві самостійні кафедри: сурдопедагогіки і логопедії та олігофренопедагогіки і психопатології. Подальший розвиток факультету супроводжувався диференціацією фахових напрямів, формуванням відповідних наукових шкіл і поступовим розширенням змісту професійної підготовки.

Важливий етап у розвитку факультету розпочався у 1983 році, коли його деканом став доцент Іван Пантелійович Колесник, який очолював факультет до 2002 року. У цей період удосконалювався зміст професійної підготовки, розвивалася матеріально-технічна база, відбувалася реорганізація структури факультету та активізувалася наукова діяльність.

Вагомими подіями в науковому житті факультету стали захисти докторських дисертацій його викладачами: Євгенією Федорівною Соботович у 1984 році, Марією Купріянівною Шеремет і Людмилою Іванівною Фомічовою – у 1997 році.

У 1993 році на базі дефектологічного факультету було створено спеціалізовану вчену раду зі спеціальності 13.00.03 «Спеціальна педагогіка». Її очолила професор Євгенія Федорівна Соботович, обов’язки вченого секретаря виконувала доцент Євгенія Павлівна Синьова. Діяльність спеціалізованої вченої ради сприяла розвитку системи підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів у галузі спеціальної педагогіки.

У 1998 році відповідно до наказу Міністерства освіти України було здійснено структурну реорганізацію факультету. На базі двох фахових кафедр утворено чотири самостійні структурні підрозділи: кафедру сурдопедагогіки, яку очолила професор Людмила Іванівна Фомічова; кафедру логопедії на чолі з професором Марією Купріянівною Шеремет; кафедру тифлопедагогіки, керівництво якою було покладено на професора Євгенію Павлівну Синьову; кафедру олігофренопедагогіки, завідувачем якої стала доцент Валентина Євгенівна Турчинська.

Ця структурна диференціація відображала розвиток основних напрямів спеціальної педагогіки та створила організаційні передумови для подальшого поглиблення фахової підготовки, наукових досліджень і формування відповідних науково-педагогічних шкіл.

У 2003 році дефектологічний факультет було реорганізовано в Інститут корекційної педагогіки та психології. Упродовж 2003–2018 років підрозділ очолював його випускник – доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України Віктор Миколайович Синьов, відомий учений у галузі спеціальної педагогіки та психології, основоположник української школи юридичної психології та пенітенціарної педагогіки.

Період керівництва Віктора Миколайовича характеризувався структурним розширенням Інституту, розвитком наукової діяльності та зміцненням його професійного авторитету. Було створено кафедру спеціальної психології та медицини, яку очолила професор Лілія Миколаївна Руденко, і кафедру ортопедагогіки та реабілітології, першим завідувачем якої став професор Андрій Гаррійович Шевцов.

В Інституті розвивались аспірантура і докторантура, здійснювалася підготовка наукових та науково-педагогічних кадрів під керівництвом провідних учених. Важливим складником наукової діяльності стало започаткування окремого видання в серії наукових часописів Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Активізувалося залучення студентів до дослідницької роботи, зокрема до виконання спільних із викладачами наукових досліджень.

У 2009 році за поданням Віктора Миколайовича Синьова та відповідно до наказу ректора університету у структурі Інституту було створено Науково-методичний центр інклюзивного навчання дітей та осіб з особливостями психофізичного розвитку. Його директором став професор кафедри психокорекційної педагогіки, академік НАПН України Віталій Іванович Бондар. Діяльність Центру була спрямована на науково-методичне забезпечення освітньої інтеграції та інклюзивного навчання.

У цей період розширювалася міжнародна співпраця з науковими установами й закладами освіти Нідерландів, Словенії, Словаччини, Польщі, Великої Британії, США, Канади, Німеччини, Швеції, Молдови, Чехії та інших країн. Науковці Інституту створювали підручники, навчальні посібники та методичні видання зі спеціальної педагогіки, психології, логопедії, тифлопедагогіки, реабілітології та інших напрямів.

У 2018 році Інститут корекційної педагогіки та психології було реорганізовано у факультет спеціальної та інклюзивної освіти, який очолила доктор педагогічних наук, професор Марія Купріянівна Шеремет.

Із 2023 року факультет очолює кандидат педагогічних наук, доцент Ірина Сергіївна Маркусь. Діяльність факультету в цей період здійснюється в умовах воєнного стану, суспільних викликів і трансформації системи освіти України. Пріоритетними напрямами стали розв’язання актуальних проблем теорії та практики спеціальної освіти, розвиток наукових досліджень, удосконалення освітнього процесу, підтримка студентських ініціатив, посилення взаємодії зі студентським самоврядуванням, а також розширення реабілітаційного й соціального складників професійної підготовки.

Новий етап інституційного розвитку розпочався у 2025 році. Відповідно до структурних змін в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова з 10 листопада 2025 року було створено факультет спеціальної освіти та соціальної політики шляхом об’єднання факультету спеціальної та інклюзивної освіти і факультету соціології та соціальної політики.

Це організаційне оновлення розширило освітній і науковий простори факультету та поєднало багаторічні традиції спеціальної освіти, спеціальної психології й реабілітації з підготовкою фахівців у галузі соціальної роботи і соціальної політики. Відтак сучасний факультет продовжує історично сформовані науково-педагогічні традиції та водночас розвиває міждисциплінарну взаємодію між спеціальною освітою, психологією, реабілітацією і соціальною роботою.

На сучасному етапі у структурі факультету спеціальної освіти та соціальної політики функціонують шість кафедр:

кафедра психокорекційної педагогіки та реабілітології;

кафедра логопедії та логопсихології;

кафедра сурдопедагогіки та сурдопсихології імені Миколи Ярмаченка;

кафедра освітньої реабілітації осіб з порушеннями зору;

кафедра спеціальної психології;

кафедра соціальної роботи.

За багаторічну історію науково-педагогічний склад працівників факультету підготував тисячі фахівців у галузі спеціальної освіти, психології та реабілітації. Серед випускників – відомі науковці, керівники закладів освіти, педагоги, психологи, логопеди, сурдопедагоги, тифлопедагоги та фахівці з реабілітації, які зробили вагомий внесок у розвиток спеціальної освіти, психології, реабілітації та соціальної підтримки осіб з особливими освітніми потребами.

Особливе місце серед випускників факультету посідають відомі українські вчені, які зробили вагомий внесок у розвиток загальної та спеціальної педагогіки і психології: Микола Дмитрович Ярмаченко, Віктор Миколайович Синьов, Сергій Дмитрович Максименко, Віталій Іванович Бондар, Іван Дмитрович Бех, Володимир Іванович Бондар та інші.

На сучасному етапі факультет спеціальної освіти та соціальної політики продовжує наукові й освітні традиції, сформовані багатьма поколіннями викладачів, учених і студентів. Поєднуючи історично сформовані напрями спеціальної освіти, спеціальної психології та реабілітації із сучасними завданнями соціальної роботи й соціальної політики, факультет розвиває освітню, наукову та професійну діяльність відповідно до потреб українського суспільства.